Підприємництво та інновації

ЗАСТОСУВАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

С.Ф. Смерічевський, М.М. Біличенко — Tue, 03 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті запропоновано та апробовано пояснюваний підхід до прогнозування банкрутства підприємств України на основі сучасних методів штучного інтелекту. Основою моделювання стало 17 фінансово-економічних показників і три цифрові індикатори, що дозволило врахувати не лише традиційні економічні фактори, а й вплив цифрової трансформації на фінансову безпеку компаній. У зв’язку з тим, що більшість сучасних моделей штучного інтелекту є «чорними скриньками», у роботі застосовано інструменти пояснюваного штучного інтелекту (XAI), зокрема оцінювання важливості ознак та графіки часткової залежності (PDP). Ці методи дозволили не лише визначити ключові фактори ризику, які найбільше впливають на ймовірність банкрутства, але й кількісно оцінити напрям та характер їх впливу у всьому діапазоні значень. Такий підхід сприяє кращому розумінню логіки роботи моделі та підвищує її практичну цінність для менеджменту підприємств. У статті також запропоновано інноваційний алгоритм використання великих мовних моделей штучного інтелекту для автоматизованого інтерпретування графіків PDP. Це дає змогу перетворювати складні статистичні залежності у зрозумілі для нефахівців економічні пояснення, що суттєво підвищує доступність аналітики для малих і середніх підприємств з обмеженими аналітичними ресурсами. Результати дослідження підтверджують, що поєднання XGBoost, підходів пояснюваного штучного інтелекту і LLM забезпечує не лише високу точність прогнозування, а й формує інтерпретовані висновки, які можуть бути легко впроваджені на підприємствах. Запропонований підхід сприяє посиленню фінансово-економічної безпеки підприємств та є корисним як для науковців, так і для практиків у сфері ризик-менеджменту й управління бізнесом у сучасних умовах цифрової трансформації.

СТРАТЕГІЇ ТА ІНСТРУМЕНТИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАФТОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

О.В. Габрилевич — Tue, 03 Mar 2026 00:00:00 +0200

Функціонування нафтопереробних підприємств в умовах зростаючої невизначеності зовнішнього середовища супроводжується підвищенням інвестиційних ризиків, що зумовлено ринковою волатильністю, технологічними трансформаціями, посиленням регуляторних та екологічних вимог, а також геополітичними чинниками. Висока капіталомісткість нафтопереробної галузі та тривалі інвестиційні цикли істотно ускладнюють процеси інвестиційного планування та потребують застосування спеціалізованих стратегій і інструментів інвестиційного забезпечення. Метою статті є обґрунтування та систематизація стратегій і інструментів інвестиційного забезпечення нафтопереробних підприємств в умовах невизначеності з метою зниження інвестиційних ризиків і підвищення стабільності інвестиційної діяльності. Методологічну основу дослідження становить аналітичний огляд сучасних міжнародних галузевих звітів і ринкових досліджень, а також застосування системного, структурно-аналітичного та порівняльного підходів до оцінювання інвестиційних процесів у нафтопереробній промисловості. У статті визначено специфічні риси інвестиційної діяльності нафтопереробних підприємств, зокрема високу капіталомісткість інвестицій, залежність від зовнішнього ринкового та регуляторного середовища, чутливість до цінової й технологічної невизначеності. Обґрунтовано доцільність застосування адаптивних інвестиційних стратегій, поетапної реалізації інвестиційних проєктів і стратегічної диверсифікації інвестиційних рішень як інструментів зниження негативного впливу невизначеності на інвестиційну активність підприємств. Особливу увагу приділено ролі інноваційно орієнтованих та орієнтованих на сталість стратегій інвестиційного забезпечення, що передбачають технологічну модернізацію, цифровізацію управління інвестиціями, підвищення гнучкості виробничих процесів, а також інвестиції в екологічні та енергоефективні технології. Доведено, що поєднання стратегічних підходів, фінансових інструментів зниження інвестиційної невизначеності та інституційної підтримки з боку держави формує комплексну систему інвестиційного забезпечення, здатну підвищити стійкість нафтопереробних підприємств до зовнішніх шоків і створити передумови для їх сталого розвитку в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

РОЗВИТОК СЕКТОРУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ: СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНІ ЕФЕКТИ

П.О. Куцик, П.М. Коваль — Tue, 03 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджується розвиток сектору малого та середнього підприємництва (МСП) в Україні з урахуванням структурних трансформацій та макроекономічних ефектів. Встановлено, що попри значний потенціал зростання та можливості для активного розвитку, сектор демонструє обмежену здатність нарощувати конкурентний потенціал і недостатньо ефективно використовує наявні ресурси. Аналіз базисних показників засвідчив про негативні тенденції у секторі МСП України, що посилилися з початком повномасштабної війни, зокрема скорочення кількості малих підприємств на 23,8 % та середніх – на 20,5 % у 2020-2024 рр. Водночас кількість фізичних осіб-підприємців зросла на 4,0 % у зв’язку з необхідністю вимушеної самозайнятості частини населення та внутрішньою трудовою міграцією. Встановлено, що динаміка зайнятості характеризується періодами відновлення з подальшим значним скороченнями під впливом кризових явищ, особливо у 2014 та 2022 рр., а найм працівників фізичними особами-підприємцями зменшився до 32 % з початку війни. Обсяг реалізованої продукції сектору МСП зріс у 2023-2024 рр., однак інфляція перевищує темпи зростання, що свідчить про структурну неефективність та обмеженість ресурсного забезпечення. Зроблено висновок, що сектор МСП зберігає значний макроекономічний вплив, забезпечуючи 55-70 % ВВП та підтримуючи стабільність внутрішнього ринку. Водночас мікропідприємства та фізичні особи-підприємці стикаються з обмеженнями організаційного, ресурсного та кадрового характеру, що не дозволяє створювати нові робочі місця, масштабувати бізнес та активно впроваджувати інновації. Результати проведеного дослідження підкреслюють необхідність реалізації цільової державної політики для усунення структурних дисбалансів, підвищення конкурентоспроможності та забезпечення стійкого розвитку сектору МСП в післявоєнний період. Ідентифіковано ключові напрями та інструментарій державної регуляторної підтримки з метою збереження кадрового потенціалу, зниження фінансових ризиків та недопущення системно-структурних та інституційно-організаційних деформацій сектору МСП.

МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

О.В. Мельник — Tue, 03 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано еволюційні траєкторії державної участі у сфері соціально-трудових відносин на основі порівняльного інституційного підходу. Актуальність дослідження зумовлена потребою оцінити ефективність державних моделей у забезпеченні стабільності соціально-трудових відносин в умовах структурних змін та відновлення після кризових шоків війни. Виявлено, що сучасні моделі регулювання соціально-трудових відносин формувалися на спільному індустріальному фундаменті, проте зазнали різноспрямованої трансформації під впливом глобалізації, кризи фордистської моделі та постсоціалістичних реформ. Застосовано методику порівняння моделей державної участі на основі ключових макроекономічних показників: продуктивності економіки, рівня зайнятості, стійкості до криз, соціальної диференціації та швидкості структурної модернізації. Виявлено, що координаційно-партнерська модель забезпечує високу інституційну стабільність та згладжування соціальних ризиків, ринково-адаптивна модель сприяє гнучкості соціально-трудових відносин та зростанню продуктивності, а трансформаційно-компенсаторна модель поєднує державне втручання з компенсаторними механізмами у періоди структурних шоків. Узагальнено межі універсалізації моделей, показано, що жодна з них не є еталонною, а перенесення інститутів здійснюється з урахуванням національних особливостей та попередніх трансформацій. Показано необхідність тимчасового посилення ролі держави в Україні під час економічного відновлення. Доведено необхідність поєднання координаційної, ринкової та компенсаторної ролі держави для забезпечення економічної стабільності та структурної адаптації. Подальші дослідження рекомендовано здійснювати щодо аналізу ефективності поетапного поєднання державного регулювання та ринкових механізмів у післявоєнному відновленні економіки.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЯК БАГАТОВИМІРНА КАТЕГОРІЯ В УМОВАХ СИСТЕМНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Є.В. Михайлова, Є.В. Срібна — Tue, 03 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз економічної безпеки як багатовимірної соціально-економічної категорії, що функціонує в умовах системної невизначеності. Актуальність дослідження зумовлена поглибленням кризових явищ у світовій та національних економіках, зростанням геополітичної напруженості, посиленням фінансової волатильності, трансформацією глобальних виробничо-логістичних ланцюгів та поширенням гібридних загроз, які істотно ускладнюють забезпечення стійкого економічного розвитку. Традиційні підходи до трактування економічної безпеки, зосереджені переважно на макроекономічних показниках стабільності або фінансової рівноваги, не відображають повною мірою складну природу сучасних економічних загроз. У цьому контексті особливу увагу приділено концептуальному розмежуванню категорій ризику, невизначеності та кризи, що дозволяє уточнити аналітичні межі дослідження економічної безпеки. Невизначеність виступає самостійним детермінантом економічної безпеки, який формує умови виникнення та поширення загроз і знижує ефективність традиційних інструментів прогнозування та управління. У статті розкрито багатовимірну структуру економічної безпеки, яка охоплює макроекономічний, мезоекономічний та мікроекономічний рівні. Кожен з цих рівнів характеризується специфічними джерелами вразливості, однак їх взаємодія створює ефекти кумулятивного характеру, здатні трансформувати локальні збурення у системні загрози. Проаналізовано механізми вертикальної та горизонтальної трансмісії загроз, а також роль зворотних зв’язків у посиленні економічної нестабільності. Окрему увагу приділено аналізу існуючих методологічних підходів до оцінювання економічної безпеки. Встановлено, що індикаторні та ризик-орієнтовані моделі мають обмежену здатність відображати динамічний і невизначено-обумовлений характер економічної безпеки. Обґрунтовано доцільність застосування адаптивних і сценарних підходів, орієнтованих на підвищення стійкості економічних систем до невизначених і нелінійних викликів. Отримані результати формують теоретичне підґрунтя для подальших емпіричних досліджень та розроблення ефективних механізмів державної політики у сфері економічної безпеки.

ТРАНСФОРМАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: ВІД ІНСТИТУЦІЙНИХ СТАНДАРТІВ ЄС ДО СТРАТЕГІЙ ЛОКАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

О.А. Шульга, О.В. Марухленко, В.Ю. Олещенко — Tue, 03 Mar 2026 00:00:00 +0200

У статті ідентифіковано та класифіковано ключові економічні, соціальні та екологічні виклики, що постали перед територіальними громадами внаслідок збройної агресії. Встановлено, що основними детермінантами деградації регіональних систем є руйнування виробничих ланцюгів, масова міграція людського капіталу та критичне забруднення природних екосистем. Доведено, що ефективна протидія цим явищам можлива лише за умови впровадження багаторівневої моделі управління, яка гармонізує принципи субсидіарності та територіальної згуртованості ЄС із національними стратегіями відновлення. Особливу увагу приділено аналізу законодавчих трансформацій, що забезпечують перехід до стратегічного програмування та використання цифрових інструментів моніторингу, зокрема екосистеми DREAM. Обґрунтовано пріоритетність людиноцентричного підходу, який інтегрує розвиток інклюзивної інфраструктури та соціальну безбар’єрність у плани локального економічного зростання. Показано, що адаптація європейських методик оцінки впливу дозволяє превентивно коригувати регіональні стратегії, забезпечуючи їхню відповідність вимогам Європейського зеленого курсу та сприяючи залученню ресурсів структурних фондів.