МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Анотація

У статті проаналізовано еволюційні траєкторії державної участі у сфері соціально-трудових відносин на основі порівняльного інституційного підходу. Актуальність дослідження зумовлена потребою оцінити ефективність державних моделей у забезпеченні стабільності соціально-трудових відносин в умовах структурних змін та відновлення після кризових шоків війни. Виявлено, що сучасні моделі регулювання соціально-трудових відносин формувалися на спільному індустріальному фундаменті, проте зазнали різноспрямованої трансформації під впливом глобалізації, кризи фордистської моделі та постсоціалістичних реформ. Застосовано методику порівняння моделей державної участі на основі ключових макроекономічних показників: продуктивності економіки, рівня зайнятості, стійкості до криз, соціальної диференціації та швидкості структурної модернізації. Виявлено, що координаційно-партнерська модель забезпечує високу інституційну стабільність та згладжування соціальних ризиків, ринково-адаптивна модель сприяє гнучкості соціально-трудових відносин та зростанню продуктивності, а трансформаційно-компенсаторна модель поєднує державне втручання з компенсаторними механізмами у періоди структурних шоків. Узагальнено межі універсалізації моделей, показано, що жодна з них не є еталонною, а перенесення інститутів здійснюється з урахуванням національних особливостей та попередніх трансформацій. Показано необхідність тимчасового посилення ролі держави в Україні під час економічного відновлення. Доведено необхідність поєднання координаційної, ринкової та компенсаторної ролі держави для забезпечення економічної стабільності та структурної адаптації. Подальші дослідження рекомендовано здійснювати щодо аналізу ефективності поетапного поєднання державного регулювання та ринкових механізмів у післявоєнному відновленні економіки.