ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УМОВАХ НЕОІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Проведено комплексний аналіз еволюції наукових підходів до цифрової трансформації в умовах неоіндустріального розвитку, окреслено її роль як системоутворюючого чинника структурної модернізації економіки та інноваційної інфраструктури. Досліджено трансформацію змісту цифровізації від інформатизації та автоматизації окремих функцій до інтегрованої моделі взаємодії цифрових технологій, штучного інтелекту, даних, цифрових навичок і інституційних механізмів, що формує нову логіку організації економічної діяльності. Висвітлено зміну архітектури ринків під впливом платформних моделей, мережевих ефектів і data-driven управління, а також зростання ролі даних як ключового виробничого ресурсу. Встановлено, що цифрова трансформація інституціоналізується як системний напрям економічної політики, що підтверджується поширенням національних цифрових стратегій та посиленням ролі державних інституцій у їх формуванні. Виявлено асиметричний характер цифрового розвитку, що проявляється у нерівномірному доступі до технологій, інструментів індустріальної політики та використанні генеративного штучного інтелекту між країнами з різним рівнем доходу. Показано, що цифрові технології виступають каталізатором структурних зрушень, змінюючи галузеві пропорції, ланцюги доданої вартості та формуючи нові моделі економічної взаємодії. На основі узагальнення сучасних теоретичних підходів визначено, що цифрова трансформація реалізується як багаторівнева система взаємодії технологічних, інституційних та інноваційних компонентів, що забезпечує формування платформної економіки, розвиток цифрових екосистем і посилення інноваційної спроможності. Доведено, що інтеграція технологій Індустрії 4.0 сприяє зростанню продуктивності, оптимізації ресурсів та формуванню нових конкурентних переваг, водночас супроводжується зростанням екологічного навантаження, що актуалізує необхідність поєднання цифрової трансформації з принципами сталого розвитку. Розкрито перехід від лінійних моделей цифровізації до мережево-екосистемної парадигми, у межах якої економічна діяльність організовується через платформи, інтегровані дані та цифрові сервіси, що визначає нову логіку створення вартості. Обґрунтовано, що ключовими умовами ефективної трансформації є інституціоналізація цифрових стратегій, розвиток цифрових навичок, інвестиції у цифрову інфраструктуру та забезпечення збалансованості між технологічною модернізацією й екологічною відповідальністю. Результати дослідження мають теоретичне та прикладне значення для формування сучасної індустріальної та цифрової політики, спрямованої на забезпечення структурної модернізації, підвищення інноваційної спроможності та досягнення стійкого неоіндустріального розвитку.